Коломойський: розмова продовжується

Реанімувавши старі звинувачення щодо співвласника групи "Приват" І.Коломойського, влада виклала свій останній та вирішальний козир у діалозі з опальним олігархом. Але чи призведе це до бажаного результату – велике питання.

"Туз із рукава" чи "скелет із шафи"?

Першу підозру від силовиків І.Коломойський отримав 2 вересня минулого року: у шахрайстві та "відмиванні" злочинних доходів на 509 млн грн. Через тиждень до нього додалося звинувачення у розкраданні 5,8 млрд грн із підконтрольного на той момент "Приватбанку".

За даними слідства, ці гроші було вкрадено шляхом фіктивного внесення готівки до банківської каси. Потім сума збитків від дій І.Коломойського збільшилася до 9,2 млрд грн.

Сам він із 2 вересня за рішенням суду перебуває у СІЗО СБУ, але сума застави зросла з 509 млн грн за першим обвинуваченням до 3,891 млрд грн. З того часу минуло 8 місяців. Проте зрушень у цих справах немає.

Суд регулярно продовжує підозрюваному утримання під вартою (останній за рахунком раз – 22 квітня ц.р., до 2 червня), поступово зменшивши заставу до 1,96 млрд грн.

Для розуміння. Слідство не займається збиранням доказів скоєння злочину. У цьому випадку це попередня робота оперативних працівників відповідних підрозділів СБУ, Бюро економічної безпеки та НАБУ.

Завдання слідчого дуже просте: юридично оформити наявні докази та подати на розгляд суду. І той факт, що за 8 місяців цього так і не було зроблено, наводить на роздуми – наскільки міцна доказова база у слідства? І чи є вона взагалі? А винести обвинувальний вирок на підставі однієї лише опублікованої схеми жоден суд не наважиться.

На явні "пробуксування" слідчої машини також вказує рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) від 21 вересня 2023 р., який зняв з активів І.Коломойського арешт, накладений 8 вересня, тобто майже одразу після оголошення підозри.

Йшлося про частки у статутному капіталі 307 компаній загальною номінальною вартістю понад 3 млрд грн, а також майже 1000 об'єктів нерухомості та понад 1600 авто, літаків та яхт. І Апеляційна палата ВАКС 28 листопада підтвердила правомірність ухваленого рішення.

Згідно з висновками суду, термін розслідування у справі минув у травні 2023 р. На цій підставі арешт також було знято з майна інших фігурантів, включаючи топ-менеджера І.Коломойського, екс-голову правління "Приватбанку" О.Дубілета.

Такими є передумови для підключення до "питання Коломойського" Нацполіції, яка 8 травня оголосила заарештованому про підозру в організації замовного вбивства.

Слідчий Нацполіції зачитує І.Коломойському нову підозру

Очевидно, що якщо ВАКС мав рацію (а швидше за все, так і є) і терміни давності за розкраданнями з "Приватбанку" спливли, адвокатам олігарха було б легко "розвалити" цю справу в суді. А воно так чи інакше дійшло б до суду. Бо неможливо нескінченно продовжувати арешт підозрюваному у рамках попереднього слідства.

Зовсім інший розклад із замовним вбивством. По-перше, тут немає терміну давності. По-друге, у рамках такого розслідування не передбачено вихід підозрюваного під заставу. Тобто, з одного боку, тепер його "закрили" набагато надійніше, ніж раніше.

З іншого боку, є великі сумніви, що цей "скелет з шафи" перетвориться на "козирного туза" у закулісному діалозі влади та опального олігарха (а він, діалог, напевно, триває).

Нове звинувачення стосується подій далекого 2003 р. За версією слідства, тоді І.Коломойський, у боротьбі за контроль над запорізьким заводом "Дніпроспецсталь", погрожував убивством юристу С.Карпенко, вимагаючи анулювати рішення зборів акціонерів підприємства.

А після того, як юрист відмовився це зробити, на нього справді напали невідомі, кілька разів ударивши ножем та залізним прутом при виході з магазину. Добити жертву їм завадила дружина юриста, що знаходилася поруч.

Поліція з'ясувала, що організацією замаху займався С.Нікітін, особистий охоронець І.Коломойського. Але пов'язати його з олігархом дуже непросто. Оскільки сам С.Нікітін був убитий за кілька тижнів після інциденту. А потім його вбивцю також знайшли мертвим.

Проте, влітку 2005 р., всього через якісь 2 роки, Генеральна прокуратура України (ГПУ) порушує проти І.Коломойського кримінальну справу, звинувативши в організації замовного вбивства. Щоправда, майже одразу й закриває. З формулюванням "за відсутністю складу злочину".

Представники олігарха В.Пінчука (у якого на той момент йшли юридичні розгляди з І.Коломойським) на засіданні Високого суду Лондона стверджували, що І.Коломойський "порішав" це питання з тодішнім головою ГПУ С.Піскуном за $50 млн.

Хай там що, справу проти співвласника гурту "Приват" справді закрили за вказівкою С.Піскуна, зазначає екс-депутат Ради С.Лещенко. А слідчий ГПУ І.Шолодько, який безпосередньо відкрив і закрив справу, загинув, нібито, під час оборони донецького аеропорту 2014 р. За дуже загадкових обставин.

Але через рік, у 2015 р., у ГПУ знову дістали ці матеріали з архіву. Відновлення розслідування щодо І.Коломойського випадково збіглося із загостренням його відносин із тодішнім президентом П.Порошенком.

Очевидно, тоді реанімація справи закінчилася його черговим закриттям – раз про неї знову "згадали" ще через 9 (!) років.

"1+1" чи КЗРК?

Таким чином, перспективи даного кримінального провадження дуже туманні: з огляду на те, що раніше воно вже двічі відкривалося і закривалося, а ключові фігуранти мертві. Тоді навіщо силовики знову звернулися до цього "скелета з шафи"?

"Розуміючи, що ми живемо в Україні, а не десь у Швеції, є підстави вважати, що цей "аргумент" Коломойському "викотили" навіщось. Може, щоб "плюси" віддав чи якісь акції цікаві. "Дніпроспецсталі", наприклад. Або Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК – авт.)", – припускає дослідник української корупції, блогер Ю.Ніколов.

Отже, якщо взяти цю версію за основу, за рахунок чого опальний олігарх міг би "вирішувати питання" цього разу? Аналіз показує, що варіантів небагато. За підрахунками ділових ЗМІ, І.Коломойський зараз "бідніший", ніж будь-коли раніше.

Раніше він уже втратив свої найбільш значущі активи, "Приватбанк" та частки в компаніях ПАТ "Укрнафта" та ПрАТ "Укртатнафта" (Кременчуцький нафтопереробний завод). Вони були націоналізовані: "Приватбанк" – у грудні 2016 р., "Укрнафта" та "Укртатнафта" – у листопаді 2022 р.

З великих промислових об'єктів у співвласника групи "Приват" залишилися об'єднання "ДніпроАзот", а також низка електрометалургійних підприємств: згадана "Дніпроспецсталь", феросплавні заводи у Нікополі та Запоріжжі, гірничо-збагачувальні комбінати у Покрові та Марганці (Дніпропетровська обл.). І частка у КЗРК.

Раніше "ОстроВ" зазначав, що підприємства феросплавної галузі зупинилися майже одразу після арешту свого власника. З того часу вони так і не запрацювали. І, за словами їхніх керівників, чітких планів щодо відновлення виробництва немає.

Головною причиною адміністрація називає високу вартість електроенергії (е/е). "Зараз є надія, що міністерство економіки разом із НЕК "Укренерго" розроблять програму постачання ресурсів металургійному комплексу за довгостроковим контрактом, тобто за фіксованою вартістю. Але це поки що – надія", – говорив технічний директор Покровського ГЗК В.Бондарець на початку квітня.

Зараз можна констатувати, що ця надія померла після масованих ракетних ударів рашистів по українським електростанціям у квітні. Внаслідок цих ударів в енергосистемі виник дефіцит, який змусив "Укренерго" повернути примусові відключення для промпідприємств у години "пік". Очевидно, що в цих умовах ні про яку фіксовану (читай: пільгову) ціну на е/е для металургів не може бути й мови. Те саме стосується і "Дніпроспецсталі". Тобто, якщо держава націоналізує ці активи – вона не зможе забезпечити їхню роботу. Як і новий власник.

Не цікавий державі і "ДніпроАзот". У неї у власності є інший великий виробник мінеральних добрив, Одеський припортовий завод. Який зупинився задовго до війни. Питання: навіщо йому ще одне підприємство, що простоює (тобто, яке генерує збитки)?

Ще у І.Коломойського залишаються частки у кількох обласних енергорозподільчих компаніях. Це "Полтаваобленерго", "Чернігівобленерго", "Сумиобленерго" та "Дніпрообленерго". Раніше президент Зеленський говорив про можливість націоналізації енергокомпаній, оскільки вони мають стратегічне значення.

До того ж, розподіл та постачання е/е – високоприбутковий бізнес в українських умовах. Був. До того, як енергооб'єкти стали мішенню ракетних ударів рашистів. Наразі це лише високий шанс отримати на баланс збитки у сотні мільйонів гривень від руйнувань мережевої інфраструктури.

Зрештою, підконтрольна І.Коломойському найбільша українська авіакомпанія МАУ після початку повномасштабної війни припинила польоти. У списку "блакитних фішок" у олігарха залишаються лише КЗРК та телеканал "1+1" (ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія "1+1").

Останній важливий не стільки як бізнес-проєкт, який приносить прибуток, а як один із найпотужніших рупорів для формування громадської думки. Тобто, політична складова у його оцінці явно переважає економічну. Безперечно, це актив, дуже цікавий для влади.

Але чи готовий співвласник "Привату" з ним розлучитися після оголошення нових/старих підозр? Зважаючи на все, не готовий. Від слова "зовсім". На його принципову позицію вказує, по-перше, небажання виходити на волю під заставу (коли така можливість була).

"Я думаю, звинуваченню зараз було б дуже вигідно зняти з себе відповідальність після виплати застави. Тому ми навіть не розглядаємо це питання", – пояснював раніше ЗМІ адвокат олігарха О.Лисак.

По-друге, І. Коломойський розуміє, наскільки проблематично (м'яко кажучи) переконати суд у його причетності до замаху на вбивство. Автору вдалося знайти у відкритому джерелі текст постанови слідчого ГПУ з особливо важливих справ І.Шолодька, датований 30 червня 2005 року.

У документі широко викладаються обставини нападу на С.Карпенка у Феодосії. Також йдеться про погрози на його адресу з боку І.Коломойського та про те, що нібито олігарх доручив своєму особистому охоронцеві С.Нікітіну ліквідувати неугодного юриста.

Але немає жодних посилань, які докази цих звинувачень має у своєму розпорядженні слідство. На цьому зараз і наголошують адвокати колишнього власника "Приватбанку".

"У матеріалах клопотання немає жодного доказу, що підтверджує надання підозрюваним будь-яких вказівок, доручень, що становлять об'єктивну сторону відповідного кримінального правопорушення, а саме надання вказівки організувати вчинення зазначеного особливо тяжкого злочину", – йдеться у заяві для ЗМІ, опублікованій 9 травня.

Представники захисту також нагадують, що відповідно до ч.5 ст.95 Кримінально-процесуального кодексу України "особа надає свідчення за фактами, які він сприймав особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом". 

"Водночас жоден із свідків особисто не перебував під час та в місці, де відбувалося, на думку сторони обвинувачення, надання Коломойським І.В. вказівки на скоєння злочину. Їхні судження про обставини справи ґрунтуються виключно на їхніх суб'єктивних припущеннях", – наголошується у заяві. 

Таким чином, говорити, що тепер, після оголошення нової та більш тяжкої підозри, у олігарха "горить земля під ногами" – було б дуже великим перебільшенням.